В останні декілька тижнів розмови про можливість застосування росією ядерної зброї лунають чи не з кожної праски. Міжнародні партнери радять не нехтувати погрозами путіна. Навіть секретар РНБО Олексій Данілов зауважив, що відомство підготувало план дій для громадян на випадок ядерного вибуху.
Про ядерний удар
Почну з того, що я не буду оцінювати ймовірність або неймовірність прильоту «ядерки» по нашій території. Хоча вважаю такий варіант малоймовірним, але можливим. Я вам розкажу, як себе захистити, що покласти у тривожний рюкзак і як діяти, якщо все ж таки то сталося.
На відміну від «що робити у випадку війни», людей із досвідом ядерної атаки серед тих, хто живе на планеті Земля, немає. А тому я спробую зібрати свій досвід із занять по ЦО, фізики, зокрема ядерної, та інших відкритих джерел, яким я довіряю.
Про саму радіацію
Радіація ≠ отрута і радіація ≠ однозначна смерть. Радіація і випромінювання появилися одразу ж при виникненні Всесвіту і живі організми, у т. ч. і ми з вами навчилися з нею жити швидше, ніж з бактеріями і вірусами. Наше тіло абсолютно нормально витримує помірні дози радіації та може справитися і з високими.
Захистися від радіації можна, іноді навіть досить простими способами.
На жаль, у нас немає органів чуття, які би відчували всі тими випромінювання. Наші очі можуть бачити лише світлове випромінювання, а шкіра може відчувати інфрачервоний спектр.
Найбільшу небезпеку становить так звана радіоактивна пилюка, яка містить ізотопи елементів, які розпадаються і відповідно «фонять», тобто випускають альфа, бета та гамма випромінювання.
Про ядерний вибух
По Україні може бути застосована лише тактична ядерна зброя. Це заряди малої потужності — 0,5–50 кілотон (потужність бомби, що скинули на Хіросіму, становила 15 кт).
Куди, як і коли будуть завдаватися удари — це ми зараз обговорювати не будемо. Будемо припускати, що удар буде завдаватися десь недалеко від вас.
Варіанти ядерного вибуху:
- Наземний: бомба падає на землю і підривається на її поверхні.
Плюс: земля сильно поглинає енергію вибуху і сильно зменшує радіус руйнувань.
Мінус: дууууже брудний вибух із величезним викидом радіоактивного пилу та ізотопів, сильне зараження місцевості. - Повітряний: підрив на висоті 500–1500 м над землею.
Плюс: суттєво менше зараження. Мінус — більші руйнування, адже ударна хвиля набирає розмаху. Це типовий варіант, яким завдають удар ядерною зброєю. - Підземний: ракета/бомба заходить на 50–150 м під землю і там детонує.
Плюс: незначні руйнування на поверхні, мінус — дуже багато зараження у місці удару і тотальне руйнування підземних комунікацій у значному радіусі. - Висотний: підрив на висотах від 10 км.
Мінус: сильний електромагнітний імпульс, який піджарить всю електроніку у значному радіусі, плюси — незначне забрудення, хоч досить рознесене по площі, та відсутність руйнування. І як бонус — полярне сяйво.
Про уражаючі фактори
Світлове та радіо випромінювання, зокрема рентгенівське та гамма. Виникає у момент самого вибуху і триває до кількох секунд. Вплив на людину: у зоні епіцентру — миттєва смерть, у зоні руйнувань — опіки відкритих ділянок тіла і сліпота (як правило, тимчасова), у зоні забруднення — відчуття тепла на шкірі.
Ударна хвиля. Вибухова хвиля, що спричиняє основні руйнування. Вплив на людину такий же, як і ударна хвиля від конвенційних бомб. Рухається зі швидкістю звуку.
Радіактивний дощ. Через збурення атмосфери перепадами тиску через годину-дві починаємо конденсація вологи і починає падати брудний дощ. Каплі цього дощу дико радіоактивні і контакт з ними може призвести навіть до гострої променевої хвороби. Саме радіоактивний дощ відповідальний за більшу частину жертв атаки на Хіросіму.
Тепер до практики: як підготуватися і що робити нам? Почнемо з того, що зберемо тривожний ядерний рюкзачок.
Усе подане нижче з розрахунку на людину, якщо не вказане інше. Також всі речі треба запакувати або в поліетиленові пакети, або тримати в оригінальній запечатаній упаковці. Це важливо!
- Два комплекти зручних штанів, найкраще військових, оскільки там щільна півсинтетична тканина.
- 5 шт. поліетиленових дощовиків.
- 5–10 пар бахіл, можна медичні.
- Рулон сміттєвих пакетів, бажано чим потовстіших.
- 6 шт. респіратори FFP2, а ще краще FFP3. Рекомендовано нашого виробництва. Кожен в окремій упаковці!
- Скотч, ідеально армований, по факту будь-який.
- 4 пари гумових господарських рукавиць.
- 1 шт. окуляри робочі, такі як для роботи з болгаркою.
- 3 упаковки паперових серветок.
- 2 флакони змивки для лаку для нігтів.
- 3 л води у поліетиленовій тарі. Чим товстіші стінки — тим краще.
- Компас механічний. Саме механічний, а не на телефоні.
- Карти місцевості або куплені, або роздруковані з Інтернету. Олівець, ручка у придачу.
- Ну і головне: лічильник Гейгера або він же детектор радіації. Його купляємо один на сім’ю. Само-собою, слід потурбуватися і про павербанк і/або батарейки для нього.
- (Опціонально) Радіоприймач, обов’язково з КХ/СХ діапазоном. Тим не менше, ми припускаємо, що зв’язку з ЦО не буде, так як вона буде зруйнована у результаті вибуху.
Як обрати детектор радіації
На пункті про детектор зупинимося детальніше. З одного боку, не треба шукати дорожезні по $500–700 детектори з окремим вимірюванням альфа, бета і гамма. Вам це ні до чого. З іншого боку, детектори випромінювання за $40–50 з «Aliexpress» — це гімно.
Нормальний детектор радіації з трубкою Гейгера коштує $100–170. Так, немало, але від нього буде залежати ваше виживання.
А ймовірність вижити під час ядерних ударів вища, ніж померти, як би дивно то не звучало. А ще гідний детектор не піджариться від EMI, точніше може піджаритися, але частково: контур «трубка Гейгера»-лампа підсилення-пищалка буде працювати, і це вже достатньо. Чим інтенсивніше тріщить-пищить — тим гірше. Ідеально, якщо детектор має ще й функцію дозиметра, тобто показує не лише поточний радіаційний фон, а й може рахувати накопичену вами дозу.
А тепер найголовніше — action
УВАГА! Описані нижче дії по захисту та евакуації виконуєте лише тоді, коли ви потрапили в зону ураження. Тобто якщо біля вас нема руйнувань, ваш будинок цілий та неушкоджений або пошкодження дуже незначні (тріснута штукатурка і/або шибка, просто пропало світло та зв’язок) — не треба починати евакуацію або якісь інші інтенсивні дії. Залишайтесь вдома, закрийте всі вікна-двері і чекайте повідомлень від ЦО.
І головне: не треба хапати дітей і документи, сідати в машину і їхати до кордону з Польщею. У такій ситуації ризиків їхати у якомусь напрямку більше, ніж залишатися вдома.
Іншими словами, якщо удару завдали по Олешках, а ви в Житомирі чи Умані — нічого аврального робити не треба! Сидимо вдома і чекаємо вказівок ЦО, РНБО та ВЦА.
Після оповіщення про ядерну небезпеку (а 99 % ймовірності, що про неї сповістять), хапаємо ядерний і тривожний рюкзаки і ліземо у найглибший підвал чи діру, у яку можемо залізти.
Якщо вас застало на вулиці — лізете у найближчу шпарину, яму, підвал і так далі. Виключаємо телефон, виймаємо всі метали і електроніку з кишень.
Лягаємо на підлогу, обличчям вниз, очі затуляємо долонями. У глибокому підвалі, наприклад, на –2, –3 поверсі і далі, ядерний удар можна пережити навіть в епіцентрі, якщо підрив буде повітряний.
Тому говорити, що епіцентр — це 100 % смерть все ж не варто. І ховатися треба завжди, навіть якщо ви раптом знаєте, що у ваш район точно летить «ядерка». Удар, вибух… чекаємо, коли все відшумить і стихне, тобто пройде ударна хвиля і починаємо евакуацію.
Якщо вас не завалило і при вас ядерний рюкзак, тоді діємо далі по плану:
- Одягаємо маску FFP3.
- Одягаємо рукавиці.
- Одягаємо дощовик.
- Одягаємо окуляри і бахіли.
- Обмотуємо і ущільнюємо де можливо скотчем, ніби робимо саморобний костюм ОЗК.
- Вмикаємо детектор, міряємо фон. Все, що вище 100 мкР/год — це вже не добре. Але у нашій ситуації це прийнятно, можливо буде і вище. І пам’ятайте: спочатку одягаємо захист, а потім дозиметри і все інше.
Тепер два варіанти подій: якщо у вас є запас води-їжі, ви в надійному укритті, але не маєте дозиметра та засобів захисту, що описані вище, раджу залишатися там же наступні 12–24 години, так як ви не знаєте, де більш небезпечно — у середині чи назовні.
Навіть залишаючись всередині, старайтесь захисти органи дихання тим, що є від руками — марлева пов’язка, одяг (чистий!), медична маска, шаль і так далі. Після 24 год вже виходимо і йдемо до евакуації.
Як вирахувати епіцентр вибуху
Якщо дозиметр-детектор працює, засоби захисту є — через годину можемо починати вихід із зони ураження. Якщо при спробі виходу отримуємо зашкалюючі значення радіації — тоді назад в укриття. Спробу повторити не раніше, ніж за 12, а ще краще 24 години! Беремо зі собою рюкзак (и), попередньо загорнувши його в сміттєвий пакет, і виходимо на поверхню.
Далі визначаємо, де був епіцентр, і рухаємося від нього. Як вичислити? Тут однозначного механізму нема скоріш за все, там, де буде виднітися основна маса пожеж — там і був епіцентр. Також по характеру руйнувань можна подивитися, звідки прийшла ударна хвиля.
Далі все, як на практичних заняттях з географії в школі: карта, компас і вперед.
Ідея така: відійти якнайдалі від епіцентру, кілометрів 10-15 щонайменше, і вже там чекати на евакуацію. Або рухатися далі, по можливості. Рухаємося так: кожні 3 години міняємо маску, а кожні 8–10 год — дощовик. Якщо дощовик порвався — міняємо негайно.
Маску знімаємо лише для того, щоб попити-поїсти і ніяк інакше.
Якщо так сталося, що прийшлося забруднити руки або обличчя — протираємо паперовими серветками, змоченими змивкою для нігтів (Якщо знайдете півлітри ацетону — це бінго). Це буде наш аналог старого доброго ИПП-8.
Переодягання слід робити у приміщеннях, а ще краще — підвалах, де нема протягів.
Якщо попали під дощ — зразу ж у укриття і провести переодягання (дощовик, маска, рукавиці)
Якщо зайшли в зону, де детектор показав зашкалюючий рівень — вертаємося тим же шляхом назад у точку, де рівень спаде, і починаємо шукати новий прохід.
Пам’ятайте про пріоритети: ваша особиста безпека, безпека сім’ї, безпека інших. Майже вся вода, особливо ближче до епіцентру, буде заражена, а тому вода у пластикових пляшках буде найбільш цінним ресурсом.
Спрага буде найбільшим болем, особливо через велику кількість пожеж і поранених опіками. Ділитися водою з кимось чи ні — ваша справа. Пити воду з відкритих джерел — це категоричне ні. Шукати воду в батареях чи зливних бачках — це залишимо для сценаріїв постапокаліптичних фільмів.
Дозиметр-детектор періодично протираємо змивкою, адже на ньому збирається пилюка і він може почати «підбріхувати».
Серветки після протирання, так само як використані дощовики, рукавиці і маски викидаєте.
Дотримуєтеся принципу: (а) чисте і брудне — окремо і (б) чисте може стати брудним, але ніколи не навпаки.
І врешті ключові цілі
Вижити. Ваша задача залишитися живим (-ою) і з мінімальною шкодою для здоров’я.
Протриматися 2 дні. Після того всі рівні радіації прийдуть в контрольовану норму.
Покинути зону небезпеки і дістатися до пунктів евакуації, які обов’язково будуть організовані нашим МНС та нашими союзниками.
Окей, а що якщо я десь в дорозі/на роботі/в парку, і тут все почалося, а я не маю того рюкзака при собі? Отже, тут є дві абсолютно дві базові задачі:
Пережити сам удар: ховаємося у будь-яку шпарину, як я писав вище.
Захистити органи дихання: носіть зі собою запечатану маску FFP2/3, а краще навіть дві. Вона важить 10 грам, їх можна розкласти по кишенях усіх курток. Вдихання радіоактивного пилу — це найбільше шкода для організму, бо після осідання в легенях вона буде труїти вас все життя. А далі шукайте воду і прямуйте від епіцентру в сторону евакуації.
Питання-відповіді
А чи не краще лишитися у підвалі на 2-3-7 днів, якщо у мене/нас є запас води і продовольства?
Так можна робити тільки тоді, якщо ви знаходитесь у спеціалізованому сховищі, яке обладнане фільтрацією повітря. Такі є, але їх мало, і це точно не підвал вашого будинку. Якщо ж ви просто засіли у підвалі з піддоном тушонки та бочкою води, то всі ті 7 днів ви будете дихати неочищеним повітрям, яке поступає ззовні. А якщо повітря у ваш підвал не поступає, бо все заклеїли (сумнівно, що встигнете зробити то до вибуху), то помрете від отруєння вуглекислим газом, який самі ж надихали. Попадання радіоактивної пилюки в легені — це незворотній процес. Ізотопи страшні тим, що вони активні у хімреакціях, тому наш організм втягує їх з превеликою радістю А потім ті ізотопи будуть випускати радіацію до кінця вашого життя, спричиняючи важкі хвороби, зокрема хронічну променеву.
Чи можна їхати машиною?
Якщо вона на ходу і якщо є як проїхати — вперед. Але сумнівно, що так буде, тому розраховуйте тільки на свої дві ноги.
Чому кілька разів згадувався поліетилен?
Він прекрасно затримує альфа і бета випромінювання, а також і від гамма, щоправда для цього його треба досить товстий шар. Тому дощовик цілком нормально зупинить важкі радіоактивні частинки і на додаток ще й захистить від радіоактивної пилюки.
Я прочитав на сайті CDC та/або ЦГЗ, що у разі радіаційної аварії треба залишатися у приміщенні до прибуття служб.
Проблема у тому, що ядерний вибух і радіаційна аварія — це різні речі. При аварії, наприклад, на АЕС, відбудеться розпилення радіоактивних частинок на значну площу (тисячі кв кілометрів), але руйнувань інфраструктури не буде. Тому у вас, скоріш за все, буде абсолютно цілий дах на головою, вода в крані, електрика і ще багато інших благ. Зрештою, так, як це було, коли вибухнув Чорнобиль. І тоді справді треба залишатися вдома і скати вказівок ЦО. При ядерному вибуху все по іншому: концентрація на відносно малій площі (до сотні-півтори кв кілометрів), колосальні руйнування, знищені комунікації та інфрастуктура. Залишатися в такій зоні — це більше ризиків, ніж з неї йти. Крім того, вийти із зони тотальної небезпеки можна подолавши всього 4-5 км, що не є надскладною задачею.
Як рятувати і захистити дітей
Давайте розділимо діток за віком, адже техніка буде відрізнятися. Немовлят і дітей віком до 18 міс найкраще помістити в люльку/коляску, яку ви обгортаєте поліетиленом і спереду лишаєте отвір, через який будете діставати дитинку для заміни підгузників і годування. Цей отвір закриваємо кількома шарами марлі.
Не можна вдягати дитинці респіратор і не можна його використовувати як фільтр для лютої обмотаної люльки, адже в дитинки ще не такі сильні легені, аби вільно крізь нього дихати.У методичках з ЦО пише, що для немовлят і малих дітей (до 3 р) мали би бути такі собі герметичні камери-палатки з поліетилену.
Але я наживо такого ніколи не бачив. Тому вертаємося до люльки, поліетилену і марлі. Якщо нема люльки — слінг і закрити дитині органи дихання (рот, ніс) марлею в кілька шарів або одягом, якщо такої нема.
Дітям від 2 р можна дати дитячі медичні маски, для певності 2 на раз.
Дитина у такому віці вже зможе якось сказати вам, якщо їй буде важко дихати. Для діток від 6-7 р заходи по захисту вже такі ж, як і для дорослих. Так як захист дітей не такий надійний, чк для дорослих, то й виходити з ними на поверхню у перші години категорично не слід. Виняток може бути наявність у дітей травм, які можуть потребувати негайної допомоги (важкі опіки, переломи тощо).
Коли ми вийшли з дітьми на поверхню, то люльку завжди несемо в руках, ніде не ставимо ні за яких умов. Виняток становлять лише закриті приміщення, де ви зупинилися аби змінити респіратори чи одяг. Після виходу із зони ураження, люльку і всі дитячі речі, що ви взяли зі собою, прийдеться викинути.
А як захистити тварин?
Методички 60-70рр взагалі нічого не писали про домашніх тварин. Розраховувалося, що прийдеться покинути. Коровами та коням мали накластися пов’язки на рот і ніздрі, але це скоріше області фантастики. Так все ж, як? Котиків та невеликих собак ховаємо у контейнер для переноски, обмотаємо його поліетиленом, залишаючи отвір для доступу і дихання. Цей отвір закриваємо марлею в кілька шарів. Для більших собак робимо так: обмотуємо їх в одяг, а якщо маєте для них якісь змивові речі (жилети, і тд), то вдягаємо їх. Намордник обмотуємо марлею і вдягаємо собаці.
Що треба знати:
собаки і котики, якщо ви їх не змогли покрити чимось, назбирають на шерсть чимало радіації і ймовірно їх прийдеться обстригти.
якщо ваш улюбленець отримав чималу дозі радіації, особливо через пилюку, то є ймовірність, що вам з ним прийдеться розстатися наостанок. Наша задача — вижити. Будь-якою ціною. Що б не сталося. Якщо вам ця інструкція смішна і недоречна — напевно, що коли проводять в літаку передпольотний інструктаж, вам теж дуже смішно.
Ми ж вірили, що росія нас не здолає. І вона не може! Так само давайте вірити в те, що ніякі «ядерки» нас не знищать! Практичних експертів по виживанню при ядерному вибуху нема. І дуже надіюся, що й не буде.
Джерело: varta1.com.ua
Слідкуйте за нашими новинами також у
Реклама на цьому сайті Дізнатися детальніше
Comments
0 comment