За давньоруської доби дорога між найбільшими тогочасними містами Подніпров’я – Києвом і Черніговом – була, мабуть, найбільш жвавим серед сухопутних шляхів Східної Європи. Володимир Мономах у своєму «Повчанні дітям» згадував, як будучи чернігівським князем він понад 100 разів мчав до Києва на виклик батька, Великого Київського князя Всеволода Ярославича, «до вечірні». Науковці давно зрозуміли, що подолати таку відстань за один світловий день можна було лише за наявності вздовж усього шляху городків-застав, у яких князь та його охорона могли б регулярно міняти коней.
Їдучи до Чернігова по комфортному шосе М-01, сучасні мандрівники не замислюються над тим, що воно було прокладене лише наприкінці ХVIII ст. по піщаній та болотистій місцевості. До того часу основна дорога проходила по правому березі Десни. Літописні дані доводять, що стратегічно найбільш важлива ділянка шляху – переправа через Дніпро – знаходилася біля Вишгорода. Можливо, саме існуванню переправи місто завдячує своїм виникненням у першій половині Х ст. Більшість дослідників схильна саме тут розміщувати і перший міст через Дніпро, збудований Володимиром Мономахом у 1115 р., невдовзі після освячення вишгородської церкви-мавзолею Бориса і Гліба. Функціонування вишгородської переправи не обмежувалось обслуговуванням безпосереднього сполучення між Києвом і Черніговом. Ті самі літописи свідчать, що сухопутним шляхом через Вишгород і Чернігів із стольного граду можна було потрапити не лише в сусідні центри Подесення та Середнього Подніпров’я (Сновськ-Седнів, Гомій-Гомель, Новгород-Сіверський, Стародуб, Трубчевськ, тощо), але й у великі міста Північної та Центральної Русі, такі як Новгород і Смоленськ.
Читайте також: Як зрозуміти, що потрібна психологічна підтримка та де її отримати
Лівобережний відрізок шляху в сучасних межах Вишгородського району, найімовірніше, проходив по краю надзаплавної тераси Десни, де в районі сіл Сувид, Боденьки, Жукин, Нижня Дубечня, Новосілки та Хотянівка відомо низку давньоруських поселень. Останнім, стратегічним, пунктом шляху з Чернігова до Києва перед переправою вірогідно було поселення біля сучасного с. Хотянівка на підвищенні деснянської заплави (можливо, саме це селище було відоме літописцям як Ольжичі). На території пам’ятки свого часу було знайдено вислу печать князя Ізяслава Ярославича, що може вказувати на існування тут князівської застави. Таким чином, шлях мав виходити до Дніпра навпроти сучасного острова Вальківський (в давнину – частина о. Вершина), де нині розташована Київська ГЕС. Раніше цей острів розділяв основне русло Дніпра і протоку Коноплянку. Можливо, саме він під 1146 р. згадується в літописі як місце смерті Всеволода Ольговича («и став під Вишгородом на острові»). Південний край острова, а також уся його північна половина були знищені під час будівництва ГЕС на початку 1960-х рр. На збереженому фото чудово видно, що раніше о. Вершина, як і інші київські острови, затоплювався під час весняної повені, що практично унеможливлювало тут стаціонарну забудову.
В 2015-16 рр. археологічна експедиція Вишгородського історико-культурного заповідника виявила в центральній частині острова кераміку XI–XII ст. та фрагмент давньоруського бронзового браслету. З функціонуванням шляху на Чернігів, можливо, і пов’язані знайдені старожитності. Дана місцевість була найбільш зручною для переправи: основне русло Дніпра тут було відносно вузьким, а відстань до Києва – найкоротшою. За свідченнями вишгородських краєзнавців, раніше на острові знаходили монети доби Великого князівства Литовського та Російської імперії.
Джерело: Вишгородський історико-культурний заповідник
Залиште відгук про наш сайт, якщо він вам подобається чи був корисний, за цим посиланням: Залишити відгук
ОНЛАЙН мапа бойових дій в Україні
Слідкуйте за нашими новинами також у
Реклама на цьому сайті Дізнатися детальніше
Comments
0 comment