Місто Вишгород та його головна святиня — церква святих Бориса і Гліба — відзначають відразу кілька знакових подій: у 2023 р. виповнюється 1008 років від часу перенесення до Вишгорода тіла князя Бориса, 908 років від дня освячення храму-мавзолею та 207 років від початку його перших розкопок (хоч і аматорських). За дві сотні років тему стосовно Борисоглібської церкви розробляли чимало дослідників. Дослідження цієї пам’ятки поклало початок вивченню вишгородських старожитно- стей загалом. Якщо писемні дані про церкву або ж результати розкопок М.К.Каргера в 1950-х рр. висвітлено достатньо, то про дослідження ХІХ— першої половини ХХ ст., а також 1980—2000-х рр. відомо лише з уривчастих повідомлень та розрізнених архівних джерел.
Сьогодні біля південної стіни Борисоглібського храму можна побачити непоказну конструкцію у вигляді кам’яного ящика. Туристи щиро дивуються, дізнавшись, що це – автентичний саркофаг, у якому був похований якийсь знатний вишгородець понад вісім сотень років тому.
Читайте також: У Вишгороді відбувся концерт хору "Ветерани Вишгорода"
Саркофаг було випадково виявлено в 1853 р. на городі вишгородського священика, поблизу Борисоглібського храму. Біля похованого лежала бронзова церковна печать, а на пальці – перстень. За радянської доби гробниця була загублена й лише після реконструкції церкви в 1990х рр. повернулася на своє місце.
Споруджено гробницю з так званого овруцького шиферу чи пірофіліту, порізаного на плити, скріплені залізними скобами. Цей камінь є однією з найбільш рідкісних сланцевих порід і зустрічається лише в одному місці – на Овруцькому кряжі на півночі Житомирщини. Міцність матеріалу і легкість його обробки зумовили не лише широкий попит на вироби з пірофіліту в межах Київській Русі, але і їх експорт в інші країни. Шиферні саркофаги цього типу являли собою прямокутний ящик із шести плит і на теренах Русі були найпоширенішими. Датується поховання ХІІ–ХІІІ ст.
Сам факт здійснення поховання в кам’яному саркофазі вказує на високий соціальний статус померлого, однак, ким саме він був – залишається тільки здогадуватися. Зазвичай в саркофагах із овруцького шиферу ховали князів та церковних сановників. Наявність церковної печаті може означати належність небіжчика до числа священнослужителів. Проте, предмет міг потрапити до могили і випадково. В церкві свв. Бориса і Гліба та біля неї могли знаходитись і інші поховання в саркофагах. Так, М. В. Закревський в середині ХІХ ст. розповідав про знахідки місцевими жителями, окрім побутових предметів та церковного начиння, «давніх шиферних гробів».
За матеріалами Дмитра Бібікова-завідувача відділу археології Вишгородського історико-культурного заповідника,к.і.н.,провідного наукового співробітника Інституту археології НАН України.
Джерело: Влада Литовченко
Залиште відгук про наш сайт, якщо він вам подобається чи був корисний, за цим посиланням: Залишити відгук
Слідкуйте за нашими новинами також у
Реклама на цьому сайті Дізнатися детальніше
Comments
0 comment